German armored train PZ-27
Німецький бронепоїзд PZ-27
No.709
PZ-27 був побудований в Німеччині в травні-червні 1941 року, при вторгненні в СРСР входив до 2-ї танкової групи «Південь». До січня 1942р. діяв у групі армії «Центр», де в боях, південніше Сухиничів був розбитий і втратив майже всю матчастину, але був швидко відновлений за рахунок трофейних броневагонів противника, а саме, до складу бепо, практично без змін, увійшли два бронемайданчики Червоної Армії ПЛ-37. (В якості бази для бронемайданчика ПЛ-37 використовувалася ходова частина 50-тонного вагона на візках «Даймонд». 20-мм броня корпусу забезпечувала захист від 7,62-мм бронебійних куль на всіх дистанціях і від 37-мм бронебійних снарядів з 1200 м. Дві гарматні башти мали похилі борти. У них встановлювалися 76-мм гармати зразка 1902/30 років. Кожен з бронемайданчиків мав на озброєнні також 6 кулеметів, встановлених в кульових опорах (по одному в баштах, праворуч від гармати, і по два в протилежних бортах майданчика). Бронемайданчик був обладнаний паровим опаленням, акумуляторним освітленням і внутрішніми системами зв'язку. Вага становила близько 70 тон, екіпаж налічував 24 бійця.) В кінці травня 1942р. бронепоїзд підірвався на міні (один бронемайданчик ПЛ-37 повністю вийшов з ладу) і був виведений в тил, в ремонт. Під час ремонту, замість підірваного бронемайданчика ПЛ-37, бепо отримав до свого складу також трофейний броневагон Червоної армії «Воєнсклад №60» (що представляє собою броньований вагон закритого типу, з двома броньованими круглими клепаними баштами на даху, а на даху башти в свою чергу, встановлювалася обертова башточка для командира гармати. У центрі даху вагона монтувалася шестигранна командирська башта з оглядовими щілинами і перископами. Озброєння майданчика включало в себе дві 76.2 мм гармати зразка 1902 р., змонтованих на тумбових установках (по одній в кожній башті), і 6 кулеметів «Максима» по одному в баштах (праворуч від гармати), і 4 розміщувалися в бортах на установках «Верлюз». Бронемайданчик обладнаний акумуляторним освітленням і внутрішніми системами зв'язку. Вага становила близько 60 тон, екіпаж налічував 20 бійців.)
За неперевіреними даними, в цей же час бронепоїзд був оснащений трофейним бронепаровозом Червоної Армії типу ПР-35 (виготовлявся бронюванням паровоза типу Ов (з 4-х вісним тендером), товщина листів броні 8-10 мм. Озброєння складалося зі спареної 7,62 мм кулеметної установки «Максим», встановленої у башті ППО (на тендері). Бронепаровоз оснащувався радіостанцією 71 ТК - 1 з поручневою антеною, мав загальну вагу близько 130 тон, екіпаж машини становив 17 чол.)
Як показала історія, цей бепо надалі комплектувався й іншими складовими, як німецького виробництва (платформи з танками, та інше), так і трофеями інших країн, зокрема штурмовим польським вагоном.
Надалі, діючи постійно в групі армії «Центр», був неодноразово пошкоджений (особливо під Ковелем), але відновлювався, і знову вступав у стрій, беручи участь у бойових діях, аж до повної капітуляції Німеччини.
PZ-27 was built in Germany in May-June 1941, during the attack on the USSR it was part of the 2nd tank group "South." Until January 1942 it had been operated in the army group "Center", where in battles, south of the Sukhinichi, it was defeated and lost almost the entire equipment, but was quickly restored due to captured enemy armored cars, namely, two PL-37 armored platforms of the Red Army were included to the Bepo almost unchanged. (The chassis of a 50-ton wagon on Diamond trolleys was used as a base for the armored platform PL-37. The 20 mm hull armor provided protection against 7.62 mm armor-piercing bullets at all distances and from 37 mm armor-piercing shells from 1200 m. Two gun turrets had inclined sides. They were equipped with 76-mm guns of the 1902/30 model. Each of the armored platforms was also armed with 6 machine guns installed in ball supports (one in the turrets, to the right of the gun, and two in opposite sides of the train). The armored platform was equipped with steam heating, battery lighting and internal communication systems. The weight was about 70 tons, the crew consisted of 24 fighters.) At the end of May 1942 the armored train was blown up by a mine (one armored platform PL-37 was completely out of order) and was taken to the rear, for repair. During the repair, instead of the blown up armored area of the PL-37, the bepo also received a captured armored car of the Red Army “Voensklad No. 60” (which was an armored closed-type car with two armored round riveted turrets on the roof, and on the roof of the turret, a rotating turret was installed for the gun commander. In the center of the roof of the car a hexagonal commander's turret with viewing slots and periscopes was mounted. The armament of the platform included two 76.2 mm guns of the 1902 model, mounted on pedestal installations (one in each turret), and 6 Maxim machine guns, one in the turrets (to the right of the gun), and 4 were placed on the sides on the Verlush installations. The armored platform was equipped with battery lighting and internal communication systems. The weight was about 60 tons, the crew consisted of 20 fighters.)
According to unverified data, at the same time the armored train was equipped with a captured armored locomotive of the Red Army of type PR-35 (it was made by armoring of a steam locomotive of type Ov (with a 4-axle tender), the thickness of the armor sheets was 8-10 mm. The armament consisted of a twin 7.62 mm machine gun mount "Maxim," installed in the air defense turret (at the tender). The armored locomotive was equipped with a radio station 71TK-1 with a handrail antenna, had a total weight of about 130 tons and had a crew of 17 people.)
As history has shown, this bepo was further equipped with other components, both of German production (platforms with tanks, etc.), and trophies from other countries, in particular the assault Polish carriage.
Subsequently, acting constantly in the army group "Center", it was repeatedly damaged (especially near Kovel), but was restored, and re-entered service, participating in hostilities, until the complete surrender of Germany.
Der PZ-27 wurde im Mai-Juni 1941 in Deutschland gebaut und war während der Invasion der UdSSR Teil der 2. Panzergruppe „Süd“. Bis Januar 1942 operierte in der Heeresgruppe Mitte, wo es in Kämpfen südlich von Suchinitschi besiegt wurde und fast seine gesamte Ausrüstung verlor, aber schnell mit erbeuteten feindlichen Panzerwagen wieder aufgebaut wurde. Insbesondere wurden zwei Panzerplattformen des Typs PL-37 der Roten Armee praktisch unverändert in das BPO aufgenommen. (Das Fahrgestell eines 50-Tonnen-Wagens auf Diamond-Drehgestellen diente als Basis für die Panzerplattform PL-37. Die 20-mm-Panzerung des Rumpfes bot Schutz vor 7,62-mm-Panzerungsgeschossen auf alle Entfernungen und vor 37-mm-Panzerungsgranaten aus 1200 m Entfernung. Zwei Geschütztürme hatten schräge Seiten. Sie waren mit 76-mm-Geschützen des Modells 1902/30 ausgestattet. Jede der Panzerplattformen war außerdem mit 6 in Kugelhalterungen installierten Maschinengewehren bewaffnet (eines in den Türmen rechts vom Geschütz und zwei auf gegenüberliegenden Seiten der Plattform). Die Panzerplattform war mit Dampfheizung, Batteriebeleuchtung und internen Kommunikationssystemen ausgestattet. Das Gewicht betrug etwa 70 Tonnen, die Besatzung bestand aus 24 Jägern.) Ende Mai 1942. Der Panzerzug wurde durch eine Mine in die Luft gesprengt (eine Panzerplattform des PL-37 wurde völlig beschädigt) und zur Reparatur nach hinten gebracht. Während der Reparatur erhielt die Bepo anstelle der gesprengten Panzerplattform des PL-37 auch einen erbeuteten Panzerwagen der Roten Armee „Voyensklad Nr. 60“ (ein Panzerwagen eines geschlossenen Typs mit zwei gepanzerten runden, genieteten Türmen auf dem Dach, und auf dem Dach des Turms wurde wiederum ein rotierender Turm für den Geschützkommandanten installiert. In der Mitte des Daches des Wagens war ein sechseckiger Kommandantenturm mit Beobachtungsschlitzen und Periskopen montiert. Die Bewaffnung der Plattform umfasste zwei 76,2-mm-Geschütze des Modells 1902, die auf Sockelhalterungen montiert waren (eines in jedem Turm), und 6 Maxim-Maschinengewehre, eines in jedem Turm (rechts vom Geschütz), und 4 wurden an den Seiten auf den Verlyuz-Halterungen platziert. Die Panzerplattform war mit Batteriebeleuchtung und internen Kommunikationssystemen ausgestattet. Das Gewicht betrug etwa 60 Tonnen, die Besatzung bestand aus 20 Personen.)
Unbestätigten Angaben zufolge war der Panzerzug zur gleichen Zeit mit einer erbeuteten Panzerlokomotive der Roten Armee vom Typ PR-35 ausgestattet (hergestellt mit Panzerung der Lokomotive vom Typ Ov (mit einem 4-achsigen Tender), die Dicke der Panzerplatten betrug 8–10 mm. Die Bewaffnung bestand aus einer Zwillings-Maschinengewehrhalterung „Maxim“ im Kaliber 7,62 mm, die im Flugabwehrturm (auf dem Tender) installiert war. Die Panzerlokomotive war mit einer Funkstation 71TK-1 mit Handlaufantenne ausgestattet, hatte ein Gesamtgewicht von ca. 130 Tonnen, die Besatzung des Wagens bestand aus 17 Personen.)
Wie die Geschichte gezeigt hat, wurde dieses BPO später mit weiteren Komponenten ausgestattet, sowohl aus deutscher Produktion (Plattformen mit Panzern usw.) als auch mit Trophäen aus anderen Ländern, insbesondere einem polnischen Sturmwagen.
Später wurde es während seines Dauereinsatzes bei der Heeresgruppe Mitte mehrfach beschädigt (vor allem bei Kowel), wurde jedoch wiederhergestellt und erneut in Dienst gestellt und nahm bis zur vollständigen Kapitulation Deutschlands an Kampfhandlungen teil.
Примітка:
1. Базові корпуси моделей бронемайданчиків "ПЛ-37" та "Воєнскад №60"
, це часткова конверсія.
2. Деталі, виготовлені на 3Д-принтері фотополімерним способом, щоб уникнути деформації не рекомендується тривалий час тримати під впливом сонячного світла.
3. Лімітована серія випуску моделі, обумовлена складністю технології виготовлення комплектуючих деталей виробу та їх високою собівартістю.
Note:
1. The basic hulls of the armored platform models "PL-37" and "Voenskad No. 60"
, this is a partial conversion.
2. Parts made on a 3D printer using the photopolymer method are not recommended to be exposed to sunlight for a long time to avoid warping.
3. The limited edition of the model, is due to the complexity of the manufacturing technology for the components of this product, and their high cost.
