Armored locomotive of type PR-35
Бронепаровоз типу ПР-35
No.688
Бронепаровоз ПР-35 був розроблений в СРСР в 1934-35 роках в Брянську на базі бронепаровоза ВС-60 (військовий склад). Бронюванню піддавався сам паровоз типу Ов і
чотиривісний тендер. Товщина броні становила: борти - 10 мм, похилі листи і дах – 8 мм, будка машиніста і башта ППО – 13 мм. Маса бронепаровоза становила майже 130 тонн, озброєння складалося зі спареної зенітної установки 7.62 мм кулеметів Максима. Для здійснення зв'язку
бронепаровоз оснащувався радіостанцією 71ТК - 1 з поручневою антеною. За штатом воєнного
часу на бронепаровозі розміщувалася команда з 17 осіб. Максимальна швидкість руху бронепоїздів, рухомих бронепаровозами типу ПР-35, становила близько 45-50 км/год. Запас ходу бронепоїздів, що залежать від наявності води і вугілля, з урахуванням чотиривісного тендеру
становив 250-300 км. Бронепаровозів такого типу було виготовлено кілька десятків штук, і, незважаючи на слабке бронювання, ці «робочі конячки», успішно водили в бій «сталеві фортеці» Червоної Армії протягом всієї війни.
The PR-35 armored locomotive was developed in the USSR in 1934-35 in Bryansk on the basis of the VS-60 armored locomotive (military warehouse). The steam locomotive of type Ov and the four-axle tender were subjected to armoring. The thickness of the armor was: sides - 10 mm, inclined sheets and
roof - 8 mm, driver's booth and air defense turret - 13 mm. The mass of the armored locomotive was almost 130 tons, the armament consisted of a paired anti-aircraft mount of 7.62 mm Maxim machine guns. For communication, the armored locomotive was equipped with a radio station 71ТК-1 with a
handrail antenna. In the wartime period, a team of 17 people was stationed on an armored locomotive.
The maximum speed of armored trains driven by armored locomotives of type PR-35 was about 45-50 km/h. The range of armored trains, depending on the availability of water and coal, taking into account the four-axis tender, was 250-300 km. Several dozen armored vehicles of this type were made, and,
despite the weak armor, these "working horses" successfully drove the "steel fortresses" of the Red
Army into battle throughout the war.
Die Panzerlokomotive PR-35 wurde 1934-35 in der UdSSR in Brjansk auf Basis der Panzerlokomotive VS-60 (Militärlager) entwickelt. Die Ov-Dampflokomotive selbst und der vierachsige Tender wurden gepanzert. Die Dicke der Panzerung betrug: Seiten - 10 mm, geneigte Bleche und Dach - 8 mm,
Fahrerkabine und Luftverteidigungsturm - 13 mm. Das Gewicht der gepanzerten Lokomotive betrug fast 130 Tonnen, die Bewaffnung bestand aus einem koaxialen Flugabwehrgeschütz 7,62 mm Maxim Maschinengewehre. Zur Kommunikation wurde die Panzerlokomotive mit einem 71TK-1-Radiosender
mit Handlaufantenne ausgestattet. Nach Angaben des Kriegspersonals beherbergte die gepanzerte Lokomotive ein Team von 17 Personen. Die maximale Bewegungsgeschwindigkeit von Panzerzügen, die
von Panzerlokomotiven vom Typ PR-35 angetrieben wurden, betrug etwa 45-50 km / h. Die Reichweite von Panzerzügen betrug je nach Verfügbarkeit von Wasser und Kohle unter Berücksichtigung des vierachsigen Tenders 250-300 km. Es wurden mehrere zehn gepanzerte Lokomotiven dieses Typs
hergestellt, und trotz der schlechten Panzerung führten diese "Arbeitspferde" die "Stahlfestungen" der
Roten Armee während des gesamten Krieges erfolgreich in die Schlacht.
Бронепаровоз ПР-35 был разработан в СССР в 1934-35 годах в Брянске на базе бронепаровоза ВС-60 (военный склад). Бронировке подвергался сам паровоз типа Ов и четырехосный тендер.
Толщина брони составляла: борта – 10 мм, наклонные листы и крыша – 8 мм, будка машиниста и
башня ПВО – 13 мм. Масса бронепаровоза составляла почти 130 тонн, вооружение состояло из спаренной зенитной установки 7.62 мм пулеметов Максима. Для осуществления связи бронепаровоз оснащался радиостанцией 71ТК-1 с поручневой антенной. По штату военного времени на бронепаровозе размещалась команда из 17 человек. Максимальная скорость движения бронепоездов, движимых бронепаровозами типа ПР-35, составляла порядка 45-50
км/час. Запас хода бронепоездов, зависящих от наличия воды и угля, с учетом четырехосного тендера составлял 250-300 км. Бронепаровозов такого типа было изготовлено несколько десятков штук, и, несмотря на слабое бронирование, эти «рабочие лошадки», успешно водили в бой
«стальные крепости» Красной Армии в течение всей войны.
