Self-propelled gun SU-1
Самоходная установка CУ-1
No.694
Самоходная установка (далее САУ) СУ-1 была разработана и изготовлена в СССР на Ленинградском заводе «Большевик» в 1931-32 г. Базовой машиной для САУ являлся танк Т-26. Машина относилась к типу полностью бронированных СУ. Боевое отделение совмещалось с отделением управления. Для входа и выхода экипажа, состоящего из трех человек (механик-водитель, наблюдатель (он же заряжающий) и артиллерист), имелись в обоих бортах боевой рубки входные двери. Основным оружием САУ была полковая пушка 76.2 мм образца 1927 г. Пушка с углами наведения от -5 до +24,5 градусов, со скорострельностью 10 выстрелов/мин и с укороченным откатом, устанавливалась в боевом отделении на тумбе. Для самообороны экипажа в комплект САУ входили два пулемета ДТ (7.62 мм). Рубка обшивалась броневыми листами толщиной 8-12 мм, которые крепились к каркасу и между собой заклепками. Двигатель, трансмиссия, ходовая, электрооборудование, емкость топливных баков остались как на танке Т-26. Летом 1932 года, по результатам испытания СУ-1 в конце 1931 г., был разработан проект усовершенствованного образца, однако в металле он изготовлен не был, в связи с принятием решения по выпуску артиллерийского серийного танка Т-26-4.
The self-propelled gun (hereinafter SPG) SU-1 was developed and manufactured in the USSR at the Bolshevik Leningrad Plant in 1931-32. The base vehicle for the self-propelled guns was the T-26 tank. This car belonged to the type of fully armored SP vehicles. The combat department was combined with the control department. For the entry and exit of the crew, consisting of three people (driver, observer (he is also a loader) and gunner), there were entrance doors in both sides of the conning tower. The main weapon of the SPG was the regimental gun 76.2 mm of the 1927 model. The gun with aiming angles from -5 to + 24.5 degrees, with a rate of fire of 10 shots/min and with a shortened recoil, had been installed in the combat compartment on the pedestal. For self-defense of the crew, the SPG included two DT machine guns (7.62 mm). The conning tower had been sheathed with armor plates 8-12 mm thick, which were attached to the frame and rivets between them. The engine, transmission, chassis, electrical equipment, and the capacity of the fuel tanks remained as on the T-26 tank. In the summer of 1932, according to the results of the test SU-1 at the end of 1931, a project of an improved sample had been developed, but it was not made in metal, due to the decision on production a serial artillery tank T-26-4.
Самохідна установка (далі САУ) СУ-1 була розроблена і виготовлена в СРСР на Ленінградському заводі «Більшовик» в 1931-32 р. Базовою машиною для САУ був танк Т-26. Машина відносилася до типу повністю броньованих СУ. Бойове відділення поєднувалося з відділенням управління. Для входу і виходу екіпажу, що складався з трьох осіб (механік-водій, спостерігач (він же заряджаючий) і артилерист), були в обох бортах бойової рубки вхідні двері. Основною зброєю САУ була полкова гармата 76.2 мм зразка 1927 р. Гармата з кутами наведення від -5 до +24,5 градусів, зі скорострільністю 10 пострілів/хв і з укороченим відкатом, встановлювалася в бойовому відділенні на тумбі. Для самооборони екіпажу в комплект САУ входили два кулемети ДТ (7.62 мм). Рубка обшивалася броньовими листами товщиною 8-12 мм, які кріпилися до каркасу і між собою заклепками. Двигун, трансмісія, ходова, електрообладнання, ємність паливних баків залишилися як на танку Т-26.
Влітку 1932 року, за результатами випробування СУ-1 в кінці 1931 р., був розроблений проект вдосконаленого зразка, проте в металі він виготовлений не був, у зв'язку з прийняттям рішення по випуску артилерійського серійного танка Т-26-4.
Selbstfahrkanone SU-1 wurde 1931-32 in der UdSSR im Leningrader Werk "Bolschewik" entwickelt und hergestellt.
Das Basisfahrzeug für den SU-1 war der T-26-Panzer. Das Fahrzeug war eine voll gepanzerte SU. Das Kampfabteil wurde mit dem Kontrollabteil kombiniert. Für den Ein- und Ausstieg der Besatzung, bestehend aus drei Personen (Fahrer-Mechaniker, Beobachter (Lader) und Artillerist), gab es auf beiden Seiten des Verbindungsturms Eingangstüren. Die Hauptwaffe der selbstfahrenden Kanonen war die Regimentskanone 76,2 mm, Modell 1927. Die Kanone mit Zielwinkeln von -5 bis +24,5 Grad, einer Feuerrate von 10 Schuss / min und einem verkürzten Rückstoß wurde installiert im Kampfabteil auf einem Podest. Zur Selbstverteidigung der Besatzung enthielt das SU zwei DT-Maschinengewehre (7,62 mm). Das Steuerhaus war mit 8-12 mm dicken Panzerplatten ummantelt, die mit Nieten am Rahmen und aneinander befestigt waren. Der Motor, das Getriebe, das Fahrgestell, die elektrische Ausrüstung und das Fassungsvermögen der Kraftstofftanks blieben dieselben wie beim T-26-Tank. Im Sommer 1932 wurde auf der Grundlage der Ergebnisse der Tests des SU-1 Ende 1931 ein Entwurf eines verbesserten Modells entwickelt, das jedoch im Zusammenhang mit der Entscheidung, einen Artillerie-Serienpanzer T-26-4 herzustellen, nicht aus Metall gefertigt wurde.
