Red Army anti-aircraft armored
of the Second World War
Зенітний бронепоїзд Червоної Армії
часів Другої світової війни
No.696
Первые месяцы Второй Мировой войны на германо-советских фронтах, со всей очевидностью продемонстрировали беззащитность железнодорожных узлов, коммуникаций и перевозок по ним, от ударов авиации. В этих условиях создание в СССР надёжной противовоздушной обороны железнодорожных узлов и коммуникаций от налетов немецкой авиации было задачей огромной важности. Исходя из этого, в ноябре 1941 г. было принято постановление Государственного Комитета Обороны о создании зенитных бронепоездов противовоздушной обороны (ПВО). Обычно в подвижной состав зенитного бронепоезда входили: паровоз, обшитый от трубы до колес противоосколочными броневыми листами, двухосные и (или) четырехосные бронеплощадки с зенитными орудиями среднего и малого калибра, крупнокалиберные и обычные пулеметы, а также бронированные вагоны для личного состава, и платформы прикрытия для обеспечения движения бр Вашему вниманию представляется модель типичного зенитного бепо формирования 1943-44 гг. Он включал в себя: бронепаровоз типа ОБ-3; симметрично, относительно него, две четырехосные бронеплощадки (ПВО-4), вооруженные (каждая из них) двумя 37 мм автоматическими зенитками 61-К и 4-мя пулемётами ДТ-7.62 мм для борьбы с наземными целями (в закрытом сверху каземате, расположенном в середине бронеплощадки), а также в его состав входили две двухосные бронеплатформы, вооруженные двумя крупнокалиберными пулеметами ДШК (12.8 мм) на каждой. Платформы прикрытия располагались по краям состава. Средняя скорость такого бронепоезда составляла 45–60 км/ч, запас хода – 120–150 км, экипаж включал до 60 человек. Между всеми бронеплощадками устанавливалась телефонная связь, что обеспечивало устойчивую координацию и управление огнём всех зенитных огневых средств бронепоезда. Наиболее эффективно зенитные бронепоезда проявили себя при защите эшелонов следующих со стратегическими грузами, поставляемыми в СССР по ленд-лизу, от Мурманского порта по Кировской железной дороге, а также надёжно прикрывали железнодорожные пути, ведущие в Сталинград и на Курск в 1942–1943 гг., тем самым способствуя победе Красной Армии в великих битвах. Всего в годы войны было построено около 100 зенитных бронепоездов. За всю войну в боевых действиях зенитные бронепоезда сбили и повредили более 650 самолетов противника, отбив при этом более 9000 атак вражеской авиации. Ими же было сопровождено на фронт без потерь свыше 120 000 воинских эшелонов.
The first months of World War II on the German-Soviet fronts clearly demonstrated the defenselessness of railway junctions, communications and transportation on them, from air strikes. Under these conditions, the creation in the USSR of reliable air defense of railway junctions and communications against German air raids was a task of great importance. On this basis, in November 1941, a resolution of the State Defense Committee had been adopted on the creation of anti-aircraft armored trains of air defense (air defense). Usually, the rolling stock of an anti-aircraft armored train included: a steam locomotive sheathed from pipe to wheels with anti-splinter armored plates, two-axle and (or) four-axle armored platforms with medium and small-caliber anti-aircraft guns, heavy and conventional machine guns, as well as armored wagons for personnel, and fire support (cover) platforms to ensure the movement of an armored train.
The model of a typical anti-aircraft bepo (armored train) formation of 1943-44 is presented to your attention. It consisted of: an armored locomotive of type OB-3; symmetrically, relative to it, two four-axle armored sites (air defense-4), armed (each of them) with two 37 mm automatic anti-aircraft guns 61-K and 4 DT-7.62 mm machine guns to combat against ground targets (in a casemate closed from above, located in the middle of the armored platform), and it also included two two-axle armored platforms armed with two DShK heavy machine guns (12.8 mm) on each. Cover platforms were located at the edges of the train. The average speed of such armored train was 45-60 km/h, the range was 120-150 km, the crew included up to 60 people. There was telephone communication between all armored platforms, which provided stable coordination and fire control of all anti-aircraft fire weapons of the armored train. The most effective anti-aircraft armored trains proved themselves in protecting the echelons with strategic cargo supplied to the USSR under Lend-Lease from the Murmansk port along the Kirov Railway, and also reliably covered the railways leading to Stalingrad and Kursk in 1942-1943, thereby contributing to the victory of the Red Army in great battles. In total, during the war years, about 100 anti-aircraft armored trains were built. During the entire war, anti-aircraft armored trains shot down and damaged more than 650 enemy aircraft, while repulsing more than 9,000 attacks by enemy aircraft. They were also escorted over 120,000 military echelons to the front without losses.
Перші місяці Другої світової війни на німецько-радянських фронтах, з усією очевидністю продемонстрували беззахисність залізничних вузлів, комунікацій і перевезень по них, від ударів авіації. У цих умовах створення в СРСР надійної протиповітряної оборони залізничних вузлів і комунікацій від нальотів німецької авіації було завданням величезної важливості. Виходячи з цього, в листопаді 1941 р. було прийнято постанову Державного комітету оборони про створення зенітних бронепоїздів протиповітряної оборони (ППО). Зазвичай в рухомий склад зенітного бронепоїзда входили: паровоз, обшитий від труби до коліс протиосколковими броньовими листами, двовісні та (або) чотиривісні бронемайданчики з зенітними гарматами середнього і малого калібру, великокаліберні і звичайні кулемети, а також броньовані вагони для особового складу, і платформи прикриття для забезпечення руху бронепоїзда.
Вашій увазі представляється модель типового зенітного бепо формування 1943-44 рр. Він включав в себе: бронепаровоз типу ОБ-3; симетрично щодо нього, два чотиривісні бронемайданчики (ППО-4), озброєні (кожен з них) двома 37 мм автоматичними зенітками 61-К і 4-ма кулеметами ДТ-7.62 мм для боротьби з наземними цілями (у закритому зверху казематі, розташованому в середині бронемайданчика), а також до його складу входили два двовісні бронемайданчики, озброєні двома великокаліберними кулеметами ДШК (12.8 мм) на кожному. Платформи прикриття розташовувалися по краях складу. Середня швидкість такого бронепоїзда становила 45-60 км/год, запас ходу – 120-150 км, екіпаж включав до 60 осіб. Між усіма бронепоїздами встановлювався телефонний зв'язок, що забезпечувало стійку координацію і управління вогнем всіх зенітних вогневих засобів бронепоїзда. Найбільш ефективно зенітні бронепоїзди проявили себе при захисті ешелонів зі стратегічними вантажами, що поставлялися в СРСР по ленд-лізу, від Мурманського порту по Кіровській залізниці, а також надійно прикривали залізничні колії, що ведуть в Сталінград і на Курськ в 1942-1943 рр., тим самим сприяючи перемозі Червоної Армії у великих битвах. Всього в роки війни було побудовано близько 100 зенітних бронепоїздів. За всю війну в бойових діях зенітні бронепоїзди збили і пошкодили понад 650 літаків противника, відбивши при цьому понад 9000 атак ворожої авіації. Ними ж було супроводжено на фронт без втрат понад 120 000 військових ешелонів.
Die ersten Monate des Zweiten Weltkriegs an den deutsch-sowjetischen Fronten zeigten deutlich die Schutzlosigkeit der Eisenbahnknotenpunkte, der Verbindungen und des Transports entlang ihnen gegenüber Luftangriffen. Unter diesen Bedingungen war die Schaffung einer zuverlässigen Luftverteidigung von Eisenbahnknotenpunkten und der Kommunikation vor deutschen Luftangriffen in der UdSSR eine Aufgabe von großer Bedeutung. Auf dieser Grundlage wurde im November 1941 vom Staatsverteidigungsausschuss ein Beschluss über die Schaffung von gepanzerten Flugabwehrzügen für die Luftverteidigung (Luftverteidigung) verabschiedet. Normalerweise umfasste das Rollmaterial eines gepanzerten Flugabwehrzuges: eine Dampflokomotive, die vom Rohr bis zu den Rädern mit Splitterschutzplatten ummantelt war, zweiachsige und (oder) vierachsige gepanzerte Plattformen mit Flugabwehrflugzeugen mittleren und kleinen Kalibers Geschütze, schwere und konventionelle Maschinengewehre sowie gepanzerte Fahrzeuge für das Personal und Abdeckplattformen, um die Bewegung des gepanzerten Zuges sicherzustellen.
Ihre Aufmerksamkeit gilt einem Modell eines typischen Flugabwehr-Bepo der Formation von 1943-44. Es umfasste: eine gepanzerte Lokomotive vom Typ OB-3; symmetrisch dazu zwei vierachsige gepanzerte Plattformen (PVO-4), bewaffnet (jede von ihnen), mit zwei 37-mm-Flugabwehrgeschützen 61-K und 4-Maschinengewehren DT-7,62 mm zur Bekämpfung von Bodenzielen (in einer von oben geschlossener Kasematte in der Mitte der gepanzerten Plattform) und umfasste auch zwei zweiachsige gepanzerte Plattformen, die mit jeweils zwei schweren DShK-Maschinengewehren (12,8 mm) bewaffnet waren. An den Rändern der Komposition befanden sich Abdeckplattformen. Die Durchschnittsgeschwindigkeit eines solchen Panzerzuges betrug 45-60 km / h, die Reichweite 120-150 km, die Besatzung umfasste bis zu 60 Personen. Zwischen allen gepanzerten Plattformen wurde eine Telefonverbindung hergestellt, die eine stabile Koordination und Feuerkontrolle aller Flugabwehrfeuerwaffen des gepanzerten Zuges gewährleistete. Gepanzerte Flugabwehrzüge erwiesen sich als am effektivsten beim Schutz von Zügen mit strategischer Fracht, die im Rahmen von Lend-Lease aus dem Hafen von Murmansk entlang der Kirow-Eisenbahn in die UdSSR geliefert wurden, und deckten 1942-1943 auch zuverlässig die Eisenbahnlinien ab, die nach Stalingrad und Kursk führten, und trug damit zum Sieg der Roten Armee in den großen Schlachten bei. Insgesamt wurden in den Kriegsjahren etwa 100 Flak-Panzerzüge gebaut. Während des gesamten Krieges in Kampfhandlungen schossen gepanzerte Flugabwehrzüge ab und beschädigten mehr als 650 feindliche Flugzeuge, während sie mehr als 9.000 feindliche Flugzeugangriffe abwehrten. Sie eskortierten auch über 120.000 militärische Staffeln ohne Verluste an die Front.
