Motorized armored railcar MBV-2 with 76,2-mm tank guns F-34
Мотоброневагон МБВ-2 з 76,2-мм танковими гарматами Ф-34
No.677
Мотоброневагон МБВ-2 був виготовлений в СРСР у 1937 році на Ленінградському Кіровському заводі. На момент свого створення МБВ був одним з кращих зразків бойової залізничної техніки. Машина мала озброєння, практично адекватне двом-трьом бойовим платформам звичайного бронепоїзда, причому озброєння це було різноплановим і дозволяло мотоброневагону вирішувати широкий спектр завдань. Забезпечуючи високу щільність і маневреність вогню, МБВ був здатний досить ефективно боротися з піхотою, бронетехнікою і вогневими точками противника, прикривати залізничні об'єкти, вести тактичну розвідку. З моменту виготовлення неодноразово модернізувався і ремонтувався (особливо після боїв 41-43 років). Влітку 1943 року в ході ремонту на заводі в Ленінграді, МБВ № 2 знову переозброїли, замінивши гармати Л-11 76,2-мм танковими гарматами Ф-34. При цьому були демонтовані кульові установки кулеметів ДТ в правих бортах башт (Ф-34 мали спарені кулемети ДТ). МБВ № 2 входив до складу 14-го ОДБП з 1943 по 1945 р., де рахувався, як бронепоїзд № 684 «Стрімкий». Машина продовжувала активно експлуатуватися до самої Перемоги — зокрема, вона застосовувалася в ході зняття блокади Ленінграда в 1944 році, а згодом займалася в основному забезпеченням вогневого та зенітного прикриття залізничних станцій. Після війни в 1948-1950 роках вагон проходив чергову модернізацію, в ході якої він отримав новий дизельний двигун типу В-2. Зчетверенний кулемет був знятий, на його місце встановили автономний генератор. Також замінили рацію на більш сучасну. У 1951-1952 роках після проходження випробування, робота над ним була закінчена, МБВ-2 направили в музей в Кубинку, де він знаходиться і зараз.
Motorized armored railcar MBV-2 was manufactured in the USSR in 1937 at the Leningrad Kirov Plant. At the time of its creation MBV was one of the best samples of military railway equipment. This machine had an armament, almost adequate two-three armored platforms of a usual armored train, and these arms were versatile and allowed to solve the widest range of tasks. Providing high density and maneuverability of fire, MBV was able to struggle quite effectively with infantry, armored vehicles and fire units of the enemy, to protect railway objects, to conduct tactical reconnaissance. From the moment of production it had been repeatedly modernized and repaired (especially after fights of 41-43). In the summer of 1943 during repair at the plant in Leningrad, MBV No. 2 have again rearmed, having replaced L-11 guns with 76,2-mm tank guns F-34. At the same time spherical mantlets of the DT machine guns in the right boards of turrets have been dismantled (F-34 had the coupled DT machine guns). MBV No. 2 was a part of the 14th ODBP from 1943 to 1945, where it was registered as an armored train No. 684 “Stremitel’nyj” ("Swift"). The machine continued to be operated actively prior to the Victory — in particular, it was used during raising the siege of Leningrad in 1944, and subsequently was engaged generally in affording fire and antiaircraft protection of railway stations.
After the war, in 1948-1950, the car underwent the next modernization during which it received a new diesel engine type B-2 (V-2). The quadruple machine gun had been removed, an autonomous generator was installed on its place. The radio set was also replaced with a more modern one. In 1951-1952 after passing the test, work on it had been completed, MBV-2 was directed to the Museum in Kubinka, where it is to this day.
