Artillery self-propelled mount based on the BT-7 tank (with L-11 tank gun)
Самохідна артилерійська установка на базі танка БТ-7
No.697
Самоходная установка на базе танка БТ-7 (далее САУ) была разработана в СССР в 1937-38 г, в конструкторском бюро Харьковского паровозостроительного завода. Эта боевая машина проектировалась с учетом опыта работ по САУ АТ-1 (на базе Т-26). Она имела боевую массу 13.5 т, экипаж из трех человек. Основным вооружением планировалась 76.2 мм пушка (Л-10 или Л-11) с вертикальными углами наведения от -2 до +60 градусов, а по горизонтали - +/- 15 градусов, без поворота машины. В комплект вооружения САУ планировали также два пулемета ДТ (7.62 мм), причём один из них размещался бы в шаровой опоре справа от ствола орудия, второй пулемет был бы запасным и мог использоваться экипажем для самообороны, (или как зенитный на крыше рубки). Каркас боевой рубки должны были обшить 15 мм броневыми листами. Этот проект не был изготовлен в металле, в виду того, что в это время уже выпускался серийный артиллерийский танк БТ-7А, однако опыт проектирования САУ АТ-1 был использован в создании более поздних самоходных установок на базе танков Т-34 и КВ, так ярко проявивших себя в боях Красной Армии с немецким вермахтом во 2-ой Мировой войне.
A self-propelled gun based on the BT-7 tank (hereinafter SPG) was developed in the USSR in 1937-38, in the design bureau of the Kharkov steam locomotive plant. This combat vehicle was designed taking into account the experience of work on SPG AT-1 (based on the T-26). This vehicle had a combat mass of 13.5 tons, a crew of three people. The main armament was planned 76.2 mm gun (L-10 or L-11) with vertical aiming angles from -2 to + 60 degrees, and horizontally - +/- 15 degrees, without rotation of the machine. Two DT machine guns (7.62 mm) were also planned in the SPG, and one of them would be located in a ball support to the right of the gun barrel, the second machine gun would be spare and could be used by the crew for self-defense, (or as anti-aircraft on the roof of the superstructure). The frame of the conning tower had to be sheathed with 15 mm armored plates. This project was not made in metal, due to the fact that at that time a serial artillery tank BT-7A was already produced, but the experience of designing of the SPG AT-1 had been used in the creation of later self-propelled guns based on T-34 and KV tanks, which so brightly demonstrated themselves in the battles of the Red Army with the German Wehrmacht in the 2nd World War.
Самохідна установка на базі танка БТ-7 (далі САУ) була розроблена в СРСР в 1937-38 р., в конструкторському бюро Харківського паровозобудівного заводу. Ця бойова машина проектувалася з урахуванням досвіду робіт по САУ АТ-1 (на базі Т-26). Вона мала бойову масу 13.5 т, екіпаж з трьох осіб. Основним озброєнням планувалася 76.2 мм гармата (Л-10 або Л-11) з вертикальними кутами наведення від -2 до + 60 градусів, а по горизонталі - +/- 15 градусів, без повороту машини. У комплект озброєння САУ планували також два кулемети ДТ (7.62 мм), причому один з них розміщувався б в кульовій опорі праворуч від ствола гармати, другий кулемет був би запасним і міг використовуватися екіпажем для самооборони, (або як зенітний на даху бойової рубки). Каркас бойової рубки повиннi були обшивати 15 мм броньовими листами. Цей проект не був виготовлений в металі, через те, що в цей час вже випускався серійний артилерійський танк БТ-7а, проте досвід проектування САУ АТ-1 був використаний у створенні більш пізніх самохідних установок на базі танків Т-34 та КВ, якi так яскраво проявили себе в боях Червоної Армії з німецьким вермахтом у 2-ій Світовій війні.
Eine Selbstfahrkanone auf der Basis des BT-7-T Panzer wurde 1937-38 in der UdSSR im Konstruktionsbüro des Dampflokomotiven Werks Charkow entwickelt. Dieses Kampffahrzeug wurde unter Berücksichtigung der Erfahrungen mit der Arbeit am AT-1 (basierend auf dem T-26) entwickelt. Sie hatte ein Kampfgewicht von 13,5 Tonnen, eine dreiköpfige Besatzung. Die Hauptbewaffnung sollte eine 76,2mm Kanone (L-10 oder L-11) mit vertikalen Führungswinkeln von -2 bis +60 Grad und horizontal - +/- 15 Grad sein, ohne das Fahrzeug zu drehen. Zwei DT-Maschinengewehre (7,62 mm) waren ebenfalls für den Bewaffnungssatz geplant, und eines davon würde in einem Kugellager rechts vom Gewehrlauf platziert, das zweite Maschinengewehr wäre ein Ersatz und könnte verwendet werden von der Besatzung zur Selbstverteidigung, (oder als Flugabwehr auf dem Dach der Aufbauten). Der Verbindungsturm sollte mit 15 mm Panzerplatten ummantelt werden. Dieses Projekt wurde nicht aus Metall hergestellt, da zu diesem Zeitpunkt bereits der Serienartilleriepanzer BT-7A hergestellt wurde. Die Erfahrung bei der Entwicklung der AT-1-Selbstfahrgeschütze wurde jedoch bei der Entwicklung später verwendet Selbstfahrende Geschützen auf Basis der Panzer T-34 und KV zeigten sich in den Kämpfen der Roten Armee mit der deutschen Wehrmacht im 2. Weltkrieg so brillant.
